Всеросійська (анти)наукова конференція і передчуття Нюрнберзького трибуналу. Огляд ЗМІ окупованого Донбасу

Минулого тижня в окупованому Донецьку відбулася так звана «наукова конференція», присвячена боротьбі з неонацизмом, українським, звісно. Оскільки цей пропагандистський захід проводився в «ДНР» вже втретє, його учасники, що називається на біс, повторили звичні нісенітниці про «українських нацистів» і закликали до їх фізичного винищення. Нікого не збентежило, що у своїй українофобії вони відверто брехали: вигадували і спотворювали факти, допускали грубі історичні помилки. Місцеві ЗМІ охоче видавали їхні фантазії за істину в останній інстанції. Але про все по порядку...

"Товарищи ученые, доценты с кандидатами…"

Отже, місцеві Z-журналісти радісно повідомили, що «у Донецьку розпочалася Всеросійська наукова конференція «Демаргінізація: історія і сучасність». Вона відкрилася в Донецькому державному університеті і проходить втретє». Нібито в ній взяли участь понад 200 вчених. Жодних яскравих імен сучасних мислителів заявлено не було, тому донецькій пропаганді довелося задовольнятися цитуванням доцентів і професорів провінційних російських вузів, а також місцевих "істориків" і "політологів".

Ось, наприклад, викладач кафедри соціальних комунікацій та медіа Гуманітарного інституту Череповецького державного університету Євген Марков, судячи з усього, після тривалих наукових досліджень дійшов висновку, що "русофобію можна подолати тільки повною перемогою над нацистсько-бандерівським режимом... Ми можемо протистояти русофобії єдністю, злагодою, політичною волею і перемогою. Історія показує: коли Росія сильна — її поважають, а коли вона слабшає — починаються всілякі проблеми".  Щоб надати більшої ваги своєму ура-патріотичному гаслу, він, за започаткованою Путіним традицією, вирішив заглибитися в історію "держави Російської". 

За його словами, «русофобія зародилася ще в епоху Великого розколу християнства на католицтво і православ'я». Малограмотний журналіст, який записував цей коментар череповецького «гіганта думки», навіть не запідозрив, що формалізований поділ єдиної християнської церкви на Східну (Православну) і Західну (Католицьку) відбувся в 1054 році. Київська Русь на той час вже понад півстоліття була православною, ні про яку Росію не наважувалися говорити навіть найпроникливіші волхви. Цього року помер Великий Київський князь Ярослав Мудрий, який залишив після себе сильну, шановану в усьому християнському світі державу. Можливо, «русофобією» тоді займалися такі улюблені кремлівським диктатором «печеніги і половці»... 

Його колега, доцент кафедри держуправління якогось «Луганського державного університету ім. Даля» Олександр Проценко, щоб обдурити наївних журналістів, вирішив не заглядати в минуле і вигадав фейк на сучасному матеріалі. Свій коментар він почав зі стандартної мантри про те, що «деконструкція київського режиму і законів постмайданної України стануть основою денацифікації». Першим кроком «денацифікації» луганський колабораціоніст вважає подальшу окупацію України. «Дивіться, коли ми приходимо і там вже немає української влади на нашій визволеній території, ми вже зупиняємо тим самим нацифікацію... Цей процес вже відразу купірується, тоді вже набагато легше», - повідомив він. 

Другим кроком, за версією Проценка, стане припинення дії антиросійських законів, прийнятих після 2014 року. "Візьмемо п. 1 ст. 436 Кримінального кодексу України про пропаганду війни. Якщо до 2014 року в цій статті прямо заборонялося використання і поширення в інформаційному просторі конкретно нацистської символіки, формулювань, пісень, прапорів і так далі, то сьогодні там все те ж саме написано практично тільки про Радянський Союз, тобто сенс в рамках однієї статті був перевернутий з ніг на голову", - на блакитному оці розповів він донецьким журналістам.  

Місцеві ЗМІ, які, як відомо, працюють за стандартами Скабеєвої та Соловйова, не потрудилися заглянути до згаданого учасником «наукової конференції» КК України. Якби вони це зробили, то побачили б, що його стаття 436-1 сьогодні звучить точно так само, як і до 2014 року: «Публічне заперечення або виправдання злочинів фашизму, пропаганда неонацистської ідеології, виготовлення та (або) поширення матеріалів, в яких виправдовуються злочини фашистів та їх прихильників, карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років».

Ідею про те, що найрадикальніший спосіб «денацифікувати» сусіда, який тобі не подобається, це розв'язати проти нього агресію, підтримав директор якогось «Центру етнополітичної реабілітації ДонГУ» Юрій Ніколаєв. За його версією, для успішної реалізації однієї з цілей «СВО» треба спершу окупувати ідеологічно чужі території, а потім влаштувати терор проти всіх незгодних. «Без військової операції не буде і адміністративно-силової денацифікації. Якщо нам війська не звільнять територію, то ніде нам буде працювати. Перший етап - військова операція, другий етап - адміністративно-силовий», - розповів журналістам «етнополітичний реабілітолог».

Ще одним співрозмовником ЗМІ окупованого Донбасу став Дмитро Муза, який називає себе «російським філософом» і є завідувачем кафедри культурології так званого «Донецького державного університету». Як і кожен поважаючий себе мислитель, він вирішив стати співавтором концепції, «яка б мала критерії оцінки стану свідомості, перш за все, громадян країни 404 і мала б інструменти їх повернення в лоно російської цивілізації».

У коментарі місцевим ЗМІ «російський філософ» донецького розливу розповів звичну байку про те, що «українцям обробляли свідомість системно і послідовно, починаючи з дитячого віку, за допомогою мультфільмів, книг, художніх фільмів і навіть підручників історії для середньої освіти». Він похвалився, що місцеві історики «готують колективну монографію, присвячену Донбасу і його історичному розвитку, де показано, що регіон завжди був російським». 

І, мабуть, як найголовніший аргумент праведності своїх дій і чистоти своїх думок учасники «наукової конференції» використовували порівняння сучасної України з нацистською Німеччиною. Зокрема, не найвидатніший випускник історичного факультету ДонНУ Мирослав Руденко, який після 2014 року став називати себе «істориком і публіцистом», заявив, що кінцевим підсумком «денацифікації» України має стати міжнародний суд за зразком Нюрнберзького трибуналу.  

«Нюрнберзький процес - це один з перших прикладів міжнародного суду над військовими злочинцями, який був підтриманий консолідованою світовою спільнотою...», - у його коментарі, як зазвичай для доморощених «денацифікаторів», не було уточнення, що в Нюрнберзі судили верхівку країни-агресора і окупанта, яка розв'язала криваву війну і скоїла чимало військових злочинів. Не згадав «публіцист і історик» і про те, що сьогодні активно обговорюється питання притягнення керівництва нової країни-окупанта до суду міжнародного трибуналу. Але його слова про те, що він сподівається, що «в майбутньому подібний процес відбудеться над військовими злочинцями... і Нюрнберзький трибунал якраз буде зразком для цього», - вселяють надію...